. Біликівський навчально-виховний комплекс - «Острови творчості»
Біликівський навчально виховний комплекс Миргородської районної ради
Неділя, 11.12.2016, 12:54
ГоловнаРеєстраціяВхід Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту

Наше опитування
Ваш найулюбленіший предмет?
Всього відповідей: 104

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Вступ

 

     Найдавнішим зі всіх мистецтв для нас є кераміка. Безумовно, кераміка довговічна, практична, гарна. Саме тому вона узвичаїлася на зорі цивілізації й актуальна дотепер.

Добре відоме сьогодні слово «кераміка» виникло в стародавніх греків: так вони називали горщикову глину, від чого, власне, і відбулося грецьке keramos, тобто глиняний посуд.

     Напевне, не викликає сумніву той факт, що поява кераміки є результатом усвідомленої людиною необхідності. Не випадково нашим предкам знадобилося придумати теракоту й майоліку, фаянс і порцеляну, так звану кам'яну масу, що за своїми технологічними властивостями також відноситься до кераміки або шамот. Відомо, що перш ніж стати будівельним матеріалом (цеглою або  покриттям для підлоги – плиткою), кераміка довгий час служила домашнім начинням – посудом. Дивно, але й сьогодні, в епоху високих технологій, коли глиняний горщик усього лише яскравий аксесуар якого-небудь етностилю, а не предмет першої необхідності, усе та ж кераміка грає партію першої скрипки й при будівництві будинку, і в облицюванні стін ванної кімнати, і на кухонному столі.

     Першими керамічними виробами були будівельні матеріали: цегла, плитка, черепиця та інші, оскільки вони мають просту форму і доступніші у виготовленні. Господарський посуд і ємності: тарілки і блюда, горщики, глеки, амфори та ін. - вимагали вищого мистецтва при формуванні і випаленні. У третьому тисячолітті до н.е. був винайдений гончарний круг. Це – найважливіший крок в гончарному виробництві, оскільки він дозволив різко підвищити продуктивність праці ремісника і виготовляти посуд з набагато тоншими стінками. Услід за винаходом гончарного круга для виготовлення посуду, зокрема тарілок, почали застосовувати шаблони, що стало наступним кроком в налагодженні масового виробництва керамічних виробів.

     У цьому році ми, пошуковий загін «Краєзнавець», розпочали працювати за напрямком «Острови творчості», тому нас зацікавила творчість нашого односельця, художника-кераміста Юрія Васильовича Куріліна. Отже, тема нашого пошуку –  «Жива глина Миргородська». 

     У процесі роботи ми використовували різні форми і методи. Спочатку провели організаційне засідання, розподілили доручення і поставили перед собою мету:

·        розширити знання з історії та розвитку кераміки;

·        ознайомитися з історією розвитку майстерні «Жива глина Миргородська»;

·        провести пошуково-дослідницьку роботу з технології виробництва керамічних виробів;

·        провести зустріч-екскурсію на підприємстві «Жива глина Миргородська» з майстром-керамістом Куріліним Ю.В. та його сім’єю;

·        виконати майстер-клас з використанням прийому роботи ручного ліплення;

·        доповнити матеріал у шкільний історико-етнографічний музей до експозиційного розділу «Історія села».

Основна частина

                                                                         Не вмре ще в серці творча сила

І дар творить не зникне в тишині…

     Дзеркалом душі та творчої сили є невмируще гончарне мистецтво, колоритно представлене в Біликах художником-керамістом Юрієм Васильовичем Куріліним.

         З 1989 року в нашому селі діє майстерня «Жива глина Миргородська», яку заснував Ю. В. Курілін. Розпочинав він з виготовлення кахлів – керамічних плиток для личкування печей, стін будівель, ванн. Пізніше став виробляти сувенірну продукцію, бо саме в ній відчув справжню творчість. Неповторними виходять з його рук декоративні тарілки й куманці, свистки, скульптурні статуетки. Внаслідок творчого пошуку на світ з’являються дивовижні старовинні персонажі, популярні герої сучасності, декоративні вази, горщики, настінні панно та картини, садово-паркова скульптура. Юрій Курілін за участю Михайла Гладкого та  Віктора Пилипчука створив ряд скульптурних груп на гоголівську тематику перед кафе-баром «Козацькі розваги» по вулиці Гоголя в Миргороді, пам’ятник М. Гоголю, групи із зображенням Івана Івановича й Івана Никифоровича та інших героїв творів М. Гоголя в санаторії його імені на околиці Миргорода, скульптур «Юність», «Материнство» у реабілітаційному центрі матері і дитини в Харкові.

У ході роботи ми відвідали майстерню «Жива глина Миргородська», звідки дізналися багато цікавого про глину та процес виготовлення виробів з кераміки. Дружина Юрія Васильовича , Тетяна Володимирівна, провела чудову екскурсію, під час якої ознайомила з основними технологічними видами кераміки, такими як: майоліка, теракота, шамот, порцеляна, фаянс. Нам стало відомо, що вони різняться складом глин, режимом випалу, технікою художнього оформлення.

     Майоліка – це вироби з обпаленої глини, покриті непрозорою глазур'ю й малюнком.

     Теракота – предмети з обпаленої кольорової глини, що мають пористу структуру, не покриті глазур'ю. Характерною гамою відтінків є блідо-рожевий, жовтувато-кремовий, сіруватий, цегляно-червоний, вишневий. Краса виробів – панно, рельєфів, декоративних скульптур – досягається завдяки пластичності, натуральній кольоровій гамі глини після випалу.

Шамот використовується  для створення декоративних ваз, рельєфів, декоративної скульптури. Ці вироби відрізняються гарною зернистою фактурою, а декорування глазур’ю надає їм своєрідного колориту.

    Порцеляна – мінеральна маса з тонкої суміші каоліну, пластичної глини, кварцу, польового шпату. Вироби з порцеляни відрізняються білизною, тонкостінністю (тонким черепком), прозорістю. Вони не пропускають рідину навіть у неглазурованому стані.

Фаянс близький до порцеляни, але не має його білизни та прозорості. У нього черепок товстіший,  
неглазурований, він пропускає вологу. Вироби з порцеляни й фаянсу – це насамперед посуд, а також декоративні вироби – вази, блюда, різні композиції тощо.

       

Далі продовжив екскурсію Ярослав – син Куріліна Ю.В., який навчається в 11 класі нашої школи. Він розповів про механічну переробку глини та формовку виробів. Цим видом діяльності разом із ним займається його старший брат Ігор.

Для виготовлення декоративних виробів використовується глина з Хомутецького родовища (Миргородський район), вогнетривка глина ДН-1, шамот, пісок, каолін.

Заготовка глиняної маси (шлікеру) проводиться в кульовому млині, профутерованому уралітом за допомогою уралітових куль, приблизно 30 % від ваги маси, що завантажується та заливається водою з розрахунку 60-70 літрів на 100 кг маси.

Глина перемелюється протягом 12 – 15 годин. Після певної витримки отримуємо шлікер, придатний для лиття в гіпсові форми, щоб отримати виріб.

Іншим технологічним напрямком є розлив маси в гіпсові форми для обезводнення. Гіпс вбирає в себе воду і маса стає густою. Після цього вона декілька разів пропускається через електричну шнекову глином’ялку і збивається у валики. Ця глина заготовлюється для створення виробів на гончарному крузі та ліплення. Це, так звана, тонка маса. 


Для виготовлення виробів,на які можуть впливати атмосферні опади чи перепади температур, додається шамот в різних пропорціях, в залежності від того, якого декоративного ефекту треба досягти.


В керамічній майстерні використовується дуже багато прийомів роботи з заготовленою масою, починаючи з роботи на гончарному крузі, лиття в гіпсові форми з наступним доліпленням вручну, ручного ліплення та інші. Після того, як виріб  виготовлений, він, в залежності від розміру та товщини, висушується в  звичайних умовах декілька днів або тижнів, а потім випалюється в печі при температурі 700-800 градусів С. Це, так званий, перший, утильний випал.

Після першого випалу вироби декоруються поливами, ангобами, емалями, надполивними та підполивними фарбами в залежності від бажаного результату, але, на жаль, або навпаки, на щастя, при використанні багатьох прийомів декорування керамічних виробів, спрогнозувати, якою буде річ після випалу при температурі 1150 градусів С неможливо. Саме в неповторності ефектів декорування й полягає насамперед цінність декоративних виробів з кераміки.

Юрій Васильович повідомив нам, що глазурування – це процес покриття сухих виробів спеціальною суспензією для надання виробу непроникливості та зовнішнього оформлення в певний колір чи орнамент. Глазурі наносяться на вироби способом напилення тонким шаром, способом занурення, способом змочування за допомогою кісточки та способом глазурованого розпису. Часто застосовується комбінований спосіб. Після висихання та зняття надлишків глазурі, вироби ідуть на випал.

Зі слів Тетяни Володимирівни нам стало відомо, що майстерня виробляє більше ніж 150 найменувань декоративно-інтер’єрної продукції. Асортимент постійно оновлюється завдяки новим розробкам Ю. Куріліна. Крім кераміки існує ділянка по випуску декоративних дерев’яних ваз із нанесенням художнього розпису. Висота ваз сягає 2 метрів заввишки, форми ваз майже не  повторюються, розпис   виконується виключно професійними майстрами.З впевненістю можна сказати, що ці вироби носять ексклюзивний характер не тільки в межах України.

Куріліни відкрили в 2003 році  на території курорту Миргорода магазин «Сувеніри», розташований поряд зі скульптурною  композицією «Іван Іванович  та Іван Никифорович», яку створив Юрій Васильович, де можна оглянути та придбати керамічні вироби їхнього виробництва. Продукція м. Миргороді, а й по всій реалізовується не тільки в Україні та за її межами, зокрема, у Німеччині, де проживає старша донька Олена, котра здійснює підприємницьку діяльність.

Керамічні вироби підприємства «Жива глина Миргородська» прикрашали не одну виставку. Брали участь у Всеукраїнській виставці майстрів кераміки в музеї Архітектури та побуту Пирогів, а також щорічно на Сорочинському ярмарку.

Курілін Ю.В. був переможцем «Людина року – 2003» м. Миргород в номінації «Митець року».

У нашому шкільному музеї в розділі «Історія села» знаходяться вироби керамічного підприємства «Жива глина Миргородська», які час від часу поповнюються новими експонатами.


Висновок

         Працюючи за напрямком «Острови творчості», ми, члени пошукового загону, розширили та поглибили знання з історії кераміки, вивчили технологічний процес з виготовлення керамічних виробів у майстерні «Жива глина Миргородська», навчилися працювати з одним із прийомів роботи – ручне ліплення, виконали майстер-клас з виготовлення набору для кухні «возик».

         Поспілкувавшись із родиною Куріліних, ми побачили, наскільки вони люблять свою справу, в якій залучені всі члени родини. А Юрій Васильович зумів застосувати нові методи виготовлення виробів з глини, в процесі обробки яких поєднуються чотири джерела буття – земля, вода, повітря та вогонь. Важливою є пластика, форма, природність матеріалу, умілі руки майстра, які створюють художній образ української кераміки – традиційно «жаркої» та кольорової.

         А матеріал, який ми зібрали, стане доповненням до нашого шкільного історико-етнографічного музею і буде використовуватись на уроках географії, краєзнавства, заняттях гуртка, виховних годинах та під час проведення екскурсій у музеї.

         Пошуково-дослідницьку роботу ми хочемо завершити такими рядками:

В моїм селі найкращі в світі люди,

Вони живуть для правди і добра…

Вхід на сайт

Пошук

Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Друзі сайту
  • Відділ освіти Миргородської райдержадміністрації
  • Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені М.В.Остроградського
  • Блог методиста Миргородського РМК Рожко Інни Сергіївни

  • Архів записів

    Copyright MyCorp © 2016 Конструктор сайтів - uCoz